ПАВУЧИ́ХА, и, жін., розм.
1. Самка павука (у 1 знач.). Часом трапляється, що голодна павучиха з’їдає свого «жениха» відразу ж після «весілля» (Наука і життя, 12, 1965, 50).
2. перен. Жіночий рід до павуче 2. — Годі! — спинив Настю Осман. — А ти, стара павучихо, відповіси мені за цю витівку (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 246).