ПАВУЧО́К, чка, чол.
1. Зменш.-пестл. до павук 1. Невеличкі павучки мотали свою павутину, якісь чорні комашки нестямно бігали (Панас Мирний, IV, 1955, 122); Звичайний павучок сидить у затишному гніздечку та й пускає по вітру своє павутиння (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 23).
2. Рід української мережки. Змережування павучками характерне для Поділля й західних областей України (Українське народне художнє вишивання, 1958, 46).