ПА́ВІТЕР, тру, чол., рідко.
1. Слабкий вітер; вітерець. Як живчик, як жилка тривожна, Прокреслиться павітер (Микола Бажан, I, 1946, 73).
2. Вітер змінних напрямків. Павітер дме там у височині, обриваючи біле галуззя розквітлих вишень (Юрій Яновський, I, 1954, 262).