ПАТРИ́ЦІЙ, я, чол.
1. У стародавньому Римі — член родової общини, пізніше — представник родової знаті. Перед Пероном, Перед Юпітером новим. Молились вчора сенатори І всі патриції (Тарас Шевченко, II, 1963, 287); Зіпершись на високу спинку стільця, Наливайко розглядав прекрасну копію портрета дружини флорентійського патриція Монни Лізи (Іван Ле, Наливайко, 1957, 30).
2. Особа, що належала до патриціату. — І міські патриції, і пани радці.. — всі пристануть до нас, коли почують про школу (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 128).