ПАТРІА́РХ, а, чол.
1. Глава роду за родового ладу. Багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази (Іван Франко, VI, 1951, 34).
2. перен. Найстарша, найбільш поважана людина в якому-небудь колективі. — Високоповажане добродійство! Прошу підняти келехи за вельмишановного Олександра Максимовича, нашого сивого патріарха (Михайло Стельмах, I, 1962, 332);
// кого, чого. Людина, яка є старшою і найвидатнішою в якій-небудь галузі діяльності. І ти [Джамбул] тепер у нас — як патріарх народних поетів; як перший пропагандист і агітатор (Павло Тичина, III, 1957, 69); * Образно. — Навіть такий могутній патріарх лісів, як дуб, і той не може обійтися без супутника… (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 109).
3. Найвищий титул перев. в православній церкві, а також особа, що має цей титул. Патріарх входить у печеру до гроба господнього з пучком незасвічених свічок і молиться (Нечуй-Левицький, III, 1956, 376); При Олексієві Михайловичу патріархом став Никон, який мав великий вплив на царя (Історія СРСР, I, 1956, 179).