ПАТОКА

ПА́ТОКА, и, жін. Густа, тягуча солодка речовина — продукт неповного оцукрювання крохмалю. [Гужій:] Од Чумаренка забіжиш до Кошути: нехай забере в мене патоку та вигонить перваку! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 182); — Буряк як такий, — продовжує Скрипка, — приносить велику користь.. Він дає жом, гичку і патоку (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 81);  * Образно. Критик купався у патоці фраз (Степан Олійник, Вибр., 1959, 180);  * У порівняннях. Багато битв за волю українського народу бачила Русь, і часто її води ставали густими і темними, як патока, від ворожої крові (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 336).
♦ Ухопити шилом (на шило) патоки — зазнати поразки, невдачі, нічого не добитися, залишитися ні з чим. Оженився чорт та й добув собі таку жінку, як ся молодиця, що я розказував.. І місяця з нею не прожив, ухопив шилом патоки та й дав од неї драла не оглядаючись (Олекса Стороженко, I, 1957, 52); Люди бачили, як лютував управитель, і проводжали його злісно усміхненими обличчями. — І в Медведівці вхопив на шило патоки! (Михайло Стельмах, I, 1962, 560).