ПА́СТИР, я, чол.
1. заст. Пастух. Пастухував у поміщика: така ж і там у них спека, таке ж безводдя.. «Тільки й різниці, що, по-вашому — пастух, а по-нашому — пастир..» (Олесь Гончар, II, 1959, 30); * Образно. [Іудейський пророк:] Сауловим нащадкам вівчарями пристало буть, не пастирями люду (Леся Українка, II, 1951, 133).
2. Керівник пастви (у 1 знач.); священик. — Я тут пастир, я тут духовний отець, а він мене ганить та обговорює перед слугами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 146); Приїхав новоспечений піп у село і каже: — Люди, віднині я буду вашим пастирем (Юрій Мельничук, До раю.., 1961, 15).