ПАСТУ́ШАЧИЙ, а, е. Те саме, що пастуший. Випасав [Гриць] Лиску охоче, з почуттям власної гідності: погукувати на неї намагався басом, пишався новенькою пастушачою торбинкою (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 422); Як свідчать матеріали досліджень древніх поселень, у пастушачих племен скотарство не було єдиним джерелом існування (Археологія, VIII, 1953, 97).
ПАСТУШАЧИЙ
Тлумачення слова