ПАСКУДИТИСЯ

ПАСКУДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., розм. Покривати себе брудом; бруднитися. — Таке ж бридке [болото], таке мерзенне, Поржавіло, від жабуру зелене, Не хочеться паскудиться в багні (Євген Гребінка, I, 1957, 53);
//  перен. Мати справу з ким-, чим-небудь неприємним, непорядним, негожим або поводити себе негідно, недостойно. Бо Іудеї во дні они, Во врем’я Ірода-царя, Кругом Сіопа й на Сіоні Романські п’яні легіони Паскудились (Тарас Шевченко, II, 1963, 350); — Ухилятися від суду не мав права ніхто, навіть сенатор, чи то коронний канцлер. — Як-то? Щоб я паскудився з власним бидлом?! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 245).