ПАСКУ́ДСТВО, а, сер., вульг.
1. Властивість за значенням паскудний 2, 3. Коли вмовкне [любов], заглушена паскудством ситого, байдужого буття, — не розбудиш найвишуканішими пестощами (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 15); — Пхе, яке паскудство! Можна зуби поламати, — сказала Олеся, одсовуючи тарілку; — це якась жорства, а не печеня (Нечуй-Левицький, III, 1956, 96).
2. Мерзенний, гидкий вчинок. Я сам собі здавався таким мізерним, як почуває п’янчуга, коли витверезиться і згадує, якого паскудства він наробив з п’яних очей (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 431).
3. Погані, огидні або непристойні слова. Таке паскудство в мене зривається з язика, що не дай бог… (Михайло Стельмах, I, 1962, 587).