ПАСКУ́ДНИК, а, чол., вульг. Той, хто робить погані, мерзенні, гидкі вчинки. Сидить старий паскудник біля ставу, панську рибу краде та ще й роздаровує (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 75);
// Уживається як лайливе слово, Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь [сухар] на суднику (Павло Чубинський, V, 1874, 1144).
ПАСКУДНИК
Тлумачення слова