ПАРИТИ

ПА́РИТИ 1, рю, риш, недок.

1. перех. Піддавати дії пари, кип’ятку з метою очищення, розм’якшення і т. ін. В печі горить. Микола парить березове пруття і крутить ужівки (Іван Франко, IX, 1952, 109); Годувати скотину доводилося майже самою соломою. То він її, щоб поживнішою була, і різав, і парив (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 210);
//  розм. Прогрівати, гріти тіло, звичайно з лікувальною метою (гарячою водою, парою і т. ін.). Я робити добре вмію: піч топлю, руки грію; руки грію, плечі парю (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 323); Коли Нур’ялі йшов з дому,.. носила [Горпина] важке каміння й парила ноги в гарячій воді (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 332);
//  Обпікати чим-небудь гарячим. Гарбата була дуже гаряча, тож парила Петруся в язик (Лесь Мартович, Тв., 1954, 151);
//  безос. У Петра в голові помутилося; під саме тім’я мов хто гарячого жару насипав, пекло — парило… (Панас Мирний, I, 1954, 358).

2. перех. Приготовляти в закритій посудині за допомогою пари. Парити капусту.

3. перех. Винищувати парою, кип’ятком. Парити блощиць.

4. перех. Хльостати гарячим мокрим віником того, хто миється в лазні.

5. перех., перен., розм. Сікти, шмагати. — Покиньте, хлопці, бідну бабу.. мучити. Пан сотник звелів було її парити до вечора, а я її помилую (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 187); Бідного Єпташку почали так парити, що він увесь змокрів (Іван Микитенко, II, 1957, 547).

6. неперех. Обдавати вологим теплом, спекою. День парний, дрімливий, сонечко парить, наче з-за туману (Марко Вовчок, VI, 1956, 325); Надворі травень, але оранжерею ще опалюють, і під склом парить важка задуха (Олесь Донченко, III, 1956, 42);
//  безос. Парить, так парить! Ми от з ним і вийшли на свіже повітря (Панас Мирний, III, 1954, 141); Незважаючи на малесенький вітерець, парило і робилося душно (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 197).
♦ Парити парка — діяти з надзвичайною поспішністю, гарячністю. Хлопці бігали, шукали [Настю], парили парка — як у воду впала (Степан Васильченко, II, 1959, 194).