ПАРИ́СТИЙ, а, е.
1. Те саме, що парний 1—3. А то візьметься за роботу — Із глини будувать хатки — Аж очі світяться: достоту Паристі на вікні свічки (Максим Рильський, II, 1946, 21); Одного [хлопця] пан знайшов-таки в своєму селі, а другого довго підбирав під стать по других селах, як от підбирають під масть паристі.. коні (Нечуй-Левицький, I, 1956, 130); Бродили вулицями в шоломах паристі патрулі (Яків Качура, II, 1958, 356).
2. Який підходить іншому за якими-небудь якостями (про людину), складає з іншим пару (див. пара 1 7). Ти не маєш чоловіка, я — жінки. От ми й паристі… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 62).