ПАРИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех.
1. Відбивати шпагою або шаблею удар противника (у фехтуванні);
// Відбивати удар противника (у спорті взагалі). Ботвинник грав надзвичайно точно. Він своєчасно парирував усі спроби Смислова створити атаку (Вечірній Київ, 9.V 1958, 3).
2. перен. Відбивати, спростовувати напади або докази противника в суперечці. Ярослава рішуче парирувала удар: — Ми вже говорили з вами на цю тему (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 318).