ПАРИ́К, а, чол. Штучний головний покрив з чужого або синтетичного волосся; перука. З блискучою майстерністю володів Марко Лукич [Кропивницький] мистецтвом гриму.. Парик і бороду він клеїв сам (Минуле українського театру, 1953, 35); Лежить на столі бутафорський парик, Одклеєні вуса й козацька чуприна (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 105).
ПАРИК
Тлумачення слова