ПАРУБО́ЦТВО, а, сер.
1. Те саме, що парубота. Раз на зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба (Олекса Стороженко, I, 1957, 59); В шинку парубоцтво сіло за стіл окремо від літніх чоловіків (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 7).
2. Парубоцьке життя. Довго.. гомоніли люди, пригадували молодощі, співи, парубоцтво (Степан Васильченко, I, 1959, 323); Старому пригадалася далека молодість, парубоцтво (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 341).