ПА́РУБКІВ, ко́ва, ко́ве. Прикм. до парубок; належний парубкові. По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 234); На парубків крик і жіноче голосіння почав збігатися ярмарок (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 104); Парубкова свита.
ПАРУБКІВ
Тлумачення слова