ПАРУБ’Я́, яти, сер., розм.
1. Те саме, що парубійко.
2. Те саме, що парубок 1. Троянці зараз одгадали, Чиї то голови стримлять; Од жалю сльози попускали, Таких лишившись паруб’ят (Іван Котляревський, I, 1952, 231); Якісь паруб’ята з міцними плечима вже потроху, мовби ненароком, відтискують його кудись убік (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 369).