ПАРТИЗА́НЩИНА, и, жін.
1. Партизанська боротьба (як стихійна, неорганізована боротьба на протилежність організованим діям регулярної армії). З’їзд ВКП(б) [VIII] ідейно розбив так звану «військову опозицію», яка відстоювала дуже небезпечні для Червоної Армії пережитки партизанщини (Історія УРСР, II, 1957, 150).
2. перен. Дії, поведінка, що характеризуються неорганізованістю, відсутністю дисципліни, анархізмом. — В архітектурі партизанщини ми не допустимо, — авторитетно заявив Кукулик (Павло Загребельний, День.., 1964, 74).