ПАРТА́Ч, а, чол., зневажл. Людина, яка робить, виконує що-небудь невміло або неохайно, недбало. Брянський не міг стримати свого роздратування. — Партачі! Партачі! Партачі! — кричав він за кожним невдалим пострілом (Олесь Гончар, III, 1959, 52); Готуючи ґрунт до сівби, трактористи добре напартачили: то тут, то там на поверхню виходили огріхи.. Комбайнер згадав лихим словом тих партачів (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 102).
ПАРТАЧ
Тлумачення слова