ПАРОВИЙ 1, а, е.
1. Прикм. до пара 2 1. Парова сила;
// Який служить для одержання, скупчення пари. У топці парового казана палали сухі дрова (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 124);
// Який приводиться до дії силою пари. — Там, — у самій середині садка, — он бач високий димар — там у нас парова машина (Панас Мирний, IV, 1955, 330); Кузня двигтить від важких ударів парових молотів (Іван Сенченко, Опов., 1959, 21);
// Який використовує тепло пари. Залежно від виду теплоносія центральні системи опалення називаються паровими, водяними і, повітряними (Довідник сільського будівельника, 1956, 388).
2. Приготовлений для споживання дією пари. Парові котлети.
ПАРОВИЙ 2, а, е. Який знаходиться під паром (див. пар 1). Гречку сіють у паровому полі до сівби озимини і після збирання основних культур, які рано звільняють поле (Колгоспник України, 6, 1956, 22);
// Заснований на використанні парів. В епоху Київської Русі існували різні системи землеробства — вирубна, перелогова та парова з двопільною і трипільною сівозмінами (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 403).