ПАРОВИЧО́К, чка, чол. Зменш.-пестл. до паровик. Засперечався [Бовдюг] із прикажчиком, що спинить на ходу маховик від паровика. Зодяг сірячину стару, поклав на плече скруток соломи, вперся ногами.. — і зачмихав благенький паровичок, скорився (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 80); — Давай, — махнув рукавичкою Григорій Григорович молодший, і паровичок рушив, корячись його хазяйській руці (Юрій Яновський, II, 1954, 110).
ПАРОВИЧОК
Тлумачення слова