ПА́РОНЬКА, и, жін., нар.-поет. Пестл. до пара1 1, З, 4, 7. Дві пароньки найщасливіших очей ізглянулися із собою (Марко Вовчок, I, 1955, 322); Чом він [соловейко] не співа? Чи не вбито, не однято Пароньки його? (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 220).
ПАРОНЬКА
Тлумачення слова