ПАРОК, рка, чол. Зменш.-пестл. до пар 2. Коропов прийшов [у парну] пізніше інших, на останній, найміцніший парок (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 178); Над землею курів парок, хвилями гойдалося легке сріблясте марево (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 206).
♦ Парити парка див. парити 1.
ПАРОК
Тлумачення слова