ПАРНО 1. Присл. до парний. Після кожного куплета виконавці пританцьовували парно: дама пливла у томному аргентінському танго, а кавалер відламував круг неї навприсядки гопака (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 283).
ПАРНО 2. Присл. до парний;
// у знач. присудк. сл. Темно, душно, парно, як буває душно і парно літньої ночі перед дощем (Панас Мирний, I, 1954, 343).