ПАРЛАМЕНТЕ́Р, а, чол. Особа, уповноважена однією з воюючих сторін вступити в переговори з іншою. Якуб Собєський розумів небезпеку і вимагав від Хоткевича надіслати до турків парламентерів з пропозицією миру (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 552).
ПАРЛАМЕНТЕР
Тлумачення слова