ПАРЛА́МЕНТ, у, чол.
1. Законодавчий орган буржуазної держави, побудований повністю або частково на виборних засадах. [Річард:] А в чім, по-вашому, громадська воля? [Кембль:] А в тім, що ні король, ні парламент ламать не сміє присуду громади (Леся Українка, III, 1952, 26); Законодавчою владою у штатах [Індії] стали парламенти, а виконавчою — уряди на чолі з головними міністрами (Василь Минко, Намасте.., 1957, 32);
// перен., жарт. Про зібрання людей, що багато говорять, сперечаються. [Малоштан:] Незаможники зібралися. Просимо до нашого парламенту (Іван Микитенко, I, 1957, 51).
2. Про найвищий законодавчий представницький орган конституційної держави. Найвищим органом державної влади в нашій країні є Верховна Рада СРСР, справжній радянський парламент, що складається з двох палат (Радянська Україна, 8.I 1958, 1).