ПАРКИ́Й, а, е.
1. Дуже насичений теплою парою, вологою. Парке, тепличне повітря стоїть над мокрими городами (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 508).
2. Жаркий, душний внаслідок надмірних випарів. Сонце вже випливало з-за обрію. День обіцяв бути гарячий і паркий (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 57).
3. Від якого йде пара; який випускає теплі випари. Вариво клекотіло в казанах, .. паркий дух ситної страви, прозорий димок слався на галявині (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 270); Землі паркій, мов сизуватій птиці, На крила впала райдужна краплинь (Андрій Малишко, Книга.., 1954, 79).