ПА́РКОВИЙ, а, е.
1. Який знаходиться, розташований у парку (в 1 знач.). Дикі пущі, що оточували навколо замок, тисячами рук переробляй на паркову садовину (Олекса Стороженко, I, 1957, 366); Паркова алея;
// Признач. для влаштування, оздоблення парку. Першотравневий гай Києва прикрасила ще одна паркова скульптура (Літературна Україна, 21.VIII 1965, 1); Парковий міст.
2. Прикм. до парк 2. Тепер зварювальні роботи можна робити майже на всіх паркових коліях (Робітнича газета, 29.I 1965, 2).