ПАРКЕ́Т, у, чол.
1. Маленькі гладкі дощечки з твердих порід деревини для настилання підлоги. Настилання паркету.
2. Підлога, вислана такими дощечками, переважно у вигляді геометричного рисунка. Зала «Народного дому» палала великою кількістю газових полуменів, що золотистим піском відприскували від свіжо вивоскованого паркету (Іван Франко, VI, 1951, 219); Під кроком розмірним нерівний паркет Заринав у кожній своїй деревинці (Микола Бажан, Роки, 1957, 249); * У порівняннях. Всі дороги вибруковані плитками і чисті, як паркет (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 333);
// перен. Уживається як символ салону, світського способу життя. Отак, певно, й народжувались народні танці. Не по танцкласах, не на паркетах виникли їх святкові рухи (Олександр Довженко, I, 1958, 89).