ПАРАЛІТИК

ПАРАЛІ́ТИК, а, чол. Людина, хвора на параліч. Гладкий портьє, незграбний, як слон — і паралітик — наче вріс в жовту стіну (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 411);  * Образно. Ми паралітики з блискучими очима, Великі духом, силою малі, Орлині крила чуєм за плечима, Самі ж кайданами прикуті до землі (Леся Українка, I, 1951, 113);  * У порівняннях. Блискавиця освітила перекошене, немов у паралітика, обличчя Зозулі (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 169).