ПАРАЛЕЛІ́ЗМ, у, чол.
1. мат. Рівна на всьому просторі відстань між лініями або площинами. Паралелізм осей.
2. Незмінне співвідношення, супровід двох явищ, дій. При вивченні перебігу відновних процесів у дослідах на судинній системі виявився також певний паралелізм між функціональним станом слинних залоз і відновленням кров’яного тиску (Фізіологічний журнал, VII, 1, 1961, 22);
// Аналогія, подібність, спільність характерних рис; повторення, дублювання чого-небудь. Партійні організації не підміняють радянські, профспілкові, кооперативні та інші громадські організації трудящих, не допускають змішування функцій партійних і інших органів, непотрібного паралелізму в роботі (Статут КПРС, 1971, 37).
3. літ. Поетичний прийом, заснований на однаковій синтаксичній та інтонаційній побудові кількох речень. В багатьох творах А. Малишко використовує паралелізми, а також ритмомелодику народних пісень (Народна творчість та етнографія, 4, 1962, 26).
4. муз. Однаковий інтервал у русі голосів при багатоголосому співі.