ПАРАЛА́КС, а, чол.
1. Видиме зміщення розглядуваного об’єкта внаслідок переміщування точки спостереження. У верхню частину бокса [для зйомок під водою] вмонтований складений прицільний видошукач з поправкою на паралакс при зйомках з близьких відстаней (Радянська Україна, 15.I 1964, 1).
2. В астрономії — кут, що вимірює видиме зміщення світила при переміщенні спостерігача з однієї точки простору в іншу. Паралаксом називається кут, під яким від предмета видно базис спостерігача (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 45).