ПАРАФІЯ

ПАРА́ФІЯ, ї, жін. Нижча церковно-адміністративна організація, що об’єднує віруючих, яких обслуговують церковнослужителі одного храму. Піп прийняв з великою охотою в свою парафію нових людей (Нечуй-Левицький, II, 1956, 221); Вікентій знає всю непривабну зажерливість гутянського попа, осуджує його нововведення у парафії (Михайло Стельмах, I, 1962, 271);
//  Місцевість, де живуть члени цієї організації. Парафія була маленька, вбога, з народу прихід був дуже мізерний (Іван Франко, VII, 1951, 15); Чергова підвода повезла їх у чотири парафії нашої волості (Іван Микитенко, II, 1957, 35);
//  розм. Сукупність віруючих, об’єднаних такою організацією; парафіяни. Отець Василь за півгодини.. встиг пожалітися на свою п’яну, ліниву і не дбаючу про церкву парафію (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 314);
//  перен. Коло людей, прибічників якого-небудь одного напрямку, погляду. Ви [О. Кобилянська] бачите, що я д. Стефаника раз назавжди записала до Вашої буковинської парафії (Леся Українка, V, 1956, 295).
♦ Не з нашої парафії хто — хто-небудь чимсь відрізняється від якоїсь групи людей. Я чомусь відразу відчула, що це людина не з нашої парафії, як то кажуть (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 3).