ПАПУ́ША, і, жін.
1. спец. В’язка, пака тютюнового листя. [Палажка:] Я тобі завтра куплю папушу тютюну (Марко Кропивницький, II, 1958, 123); Тютюн уже перезрів, але жовте листя ніхто не пасинкував, не складав в папуші (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 21).
2. розм. Те саме, що пачка 1. Тугі папуші новісіньких червінців, тридцяток, соток лежали, вивалившись із чемодана (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 212).
3. перен., розм. Млява, неповоротка людина; тюхтій. Він.. людина без усякого темпераменту — папуша (Любов Яновська, I, 1959, 446).