ПАПІ́РЧИК, а, чол.
1. Зменш. до папір 1, 2. Роздер [Рустем] сірий папірчик на дрібні шматки і кинув додолу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 158); Ласточкін читав довго і уважно, дарма що на крихітному папірчику було всього кілька слів (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 171).
2. ірон. Те саме, що папір 2, 3. Вони вже папірчики на вогні палять, речі пакують (Юрій Яновський, I, 1954, 36).