ПАНИ́ЧИК, а. чол. Зменш.-пестл. до панич. — Паничики! — промовила [Олександра] до паничів, кланяючись у землю, — будьте милостиві до моїх хлопців! (Марко Вовчок, I, 1955, 33); У панському дворі було неблагополучно! Маленький, 5 років, паничик Вітюньо обліг на смертній постелі (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 64); Гувернантки — в бриликах пиріжком — повагом виводили на гігієнічний променад паничиків та панночок в широких брилях на резинках (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 8).
ПАНИЧИК
Тлумачення слова