ПАНИЧІ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до панич. Мар ‘я бачить по Христиному обличчі, як її збентежив той паничівський догляд [погляд], як звеселив, утішив (Панас Мирний, III, 1954, 199); В одчинену браму вбігла пара коней, а на повозці забіліли дві паничівські фігури (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 63).
ПАНИЧІВСЬКИЙ
Тлумачення слова