ПА́НВА, я, жін., діал. Сковорода (зокрема солеварна). Се була також величезна рівнина, по якій, мов звізди на небі, були розсіяні незліченні великі огнища з приставленими до них кітлами, ще більшими, як панви в солеварні [солеварні] (Іван Франко, II, 1950, 123).
ПАНВА́, и, жін., зневажл. Збірн. до пай 1,2. — Ото ще як били панву прокляту в дев’ятсот п’ятому, то я вже й тоді був свідомим і страх як ненавидів їх (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 7).