ПАНТЕЇСТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до пантеїст. — Ти відчув у своїх натхненних грудях пантеїстичне серце (Петро Колесник, Терен.., 1959, 42);
// Власт. пантеїсту, пантеїстам. Хайямові «рубайяти» і талановиті, і дотепні. В них є багацько пантеїстичного вільнодумства і світової скорботи, гризьких виступів проти ненажерливого мусульманського духівництва (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 223).
2. Стос. до пантеїзму. Ідея бога у Сковороди зливається з поняттям природи, бог — скрізь і в усьому, він — властивий світові закон, рушійна сила його розвитку. Далі цієї пантеїстичної концепції Сковорода не пішов (Історія української літератури, I, 1954, 116).