ПАНТЕЇ́СТ, а, чол. Послідовник пантеїзму. Титуловано його [Г. Сковороду] і українським Сократом, і українським Платоном,.. називано і деїстом, і пантеїстом, і спіритуалістом, і психологічним моністом (Літературна Україна, 4.XII 1962, 3); До природи — як я ставлюсь? Не як пантеїст молюся, не в речах духотворюся, — а грозою переплавлюсь, сталлю блиску насталюся! (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 57).
ПАНТЕЇСТ
Тлумачення слова