ПАНСЛАВІЗМ

ПАНСЛАВІ́ЗМ, у, чол. Громадська і політична течія головним чином кінця XVIII — початку XIX століття, яка відображала прагнення до державного об’єднання всіх слов’янських народів. Обхідною дорогою, через польський романтизм і чеський панславізм, дійшли деякі талановиті русини до нового зближення з рідним народом (Іван Франко, XVI, 1955, 330); Як і Герцен, Чернишевський, Шевченко, Франко був ворогом реакційного панславізму, боровся за рівноправність усіх слов’янських народів, за їх вільний розвиток (Історія української літератури, I, 1954, 511).