ПАНЩИЗНЯ́НИЙ, а, е, рідко. Прикм. до нанщизна. Діялось Це в тридцятих роках нашого [XIX] століття. Українське поспільство, поборене у класовій боротьбі, з ярмом папщизняної неволі на шиї, тягло свою долю з глухим ремством (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 334); — Ще панщизняну біду залишив нам небіжчик дід у цій хаті (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 98).
ПАНЩИЗНЯНИЙ
Тлумачення слова