ПАНЩА́ННИЙ, а, е.
1. Стос. до панщини. Кайдаш постарів і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщанне горе (Нечуй-Левицький, II, 1956, 345).
2. Належиш! поміщикові на основі державного права (про панщакника). Пан Хоцінський звернув розмову на те, що колись-то було добре: всім панам, і духовенству, і навіть мужикам, як мужики були панщанні (Нечуй-Левицький, I, 1956, 134).
♦ Панщанний селянин — те саме, що панщанин. Народ приписувавсь в міщани, бо в Акерманщині панщанних селян не було (Нечуй-Левицький, II, 1956, 220).