ПАНОВИ́ТИЙ, а, е. Гордовитий, пихатий, як пан. До Галі йому не хотілося, бо, правду кажучи, трохи було боязко, щоб пановиті батьки її не вирядили його (Степан Васильченко, I, 1959, 163); Раз обрали собі люди старшину. От і запишався новий старшина; зробився такий пановитий, що й підступити до його страшно (Україна сміється, I, 1960, 19).
ПАНОВИТИЙ
Тлумачення слова