ПАНОТЦІ́В, ева, еве, заст. Прикм. до панотець; належний панотцеві. Знали ми тільки панотцеву могилку, а самого не зазнали (Данило Мордовець, I, 1958, 55); Чекали на попа. Врешті, хтось звістив, що піп іде, а за хвилину у двері всунулась пелехата голова з дзюбатим обличчям, а за нею й довга фігура панотцева (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 229).
ПАНОТЦІВ
Тлумачення слова