ПАНО́ТЧИК, а, чол., церк., заст. Зневажл. до панотець 2. Два панотчики гарненько Попразникували Та й удвох собі при чарці Ніччю розмовляли (Іван Франко, XI, 1952, 273); Слово Тараса смертельно «напудило» галицьких «батьків народу» — вгодованих папотчиків, панів, послів, адвокатів (Літературна Україна, 3.III 1964, 2).
ПАНОТЧИК
Тлумачення слова