ПАННОЧКА

ПА́ННОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до панна. Чому вона мусить так тяжко працювати на шматок хліба,.. коли панночка, дочка дідича, живе в розкоші, нічого не роблячи? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 97); Поїхав, неборак [пан], відпочивати на чужинські цілющі води та й там вдруге одружився на чарівній панночці, батько якої з широким аристократичним умінням розтринькував до решти статки своїх дідів (Михайло Стельмах, I, 1962, 233); Човен пристає до берега і з нього виходять Орест, Милевський, Острожин, Соня і дві панночки (Леся Українка, II, 1951, 45).