ПА́ННОЧЧИН, а, е. Прикм. до панночка; належний панночці. Наїде їх [паничів] силечка одна, та кожний же то домагається панноччиного привіту собі; один одного зневажає, та й сваряться і гризуться (Марко Вовчок, I, 1955, 112); — Одягатиметеся, панночко, чи, може, звелите подати до ліжка сніданок? — перервала Дуня панноччині спогади (Любов Яновська, I, 1959, 128).
ПАННОЧЧИН
Тлумачення слова