ПАНІВНИ́Й, а, е.
1. Який має владу, знаходиться при владі. Панівним класом у Київській Русі були феодали: князі і бояри (Історія української літератури, I, 1954, 26).
2. Найбільш поширений, переважаючий. В літературі знаходить своє відображення життя народу, панівні ідеї певного суспільства (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 8); Панівне становище у нас посідає справді науковий світогляд — марксизм-ленінізм (Наука і життя, 3, 1959, 55).
3. Який підноситься над чим-небудь. Висота, оточена з трьох боків — східного, південного і західного — річками, була панівною в цій місцевості (Яків Качура, Вибр., 1953, 19).